Скала-Подільська селищна рада - об'єднана територіальна громада
Борщівський район, Тернопільська область

Працевлаштування інвалідів: нюанси, які варто знати-радять юристи.

Працевлаштування інвалідів: нюанси, які варто знати-радять юристи.

Гуманність суспільства щодо інвалідів призвела до негуманного ставлення держави до їх потенційних працедавців. Міркуйте самі: юридичні та фізичні особи з чисельністю найманих працівників 8 і більше зобов’язані виконувати норматив створення робочих місць для працевлаштування інвалідів. За відмову — надто великі штрафи. Єдиний спосіб їх уникнути — працевлаштувати інваліда. Однак прийомом на роботу все не закінчується: слід не забувати про надані інвалідам пільги, щоб часом не порушити трудове і податкове законодавство.

 

Нагадаємо, ще на початку 2006 р. всіх роботодавців зобов'язали працевлаштовувати інвалідів самостійно (див. абз. 3 ст. 19 Закону № 875[1]). Причому, як вимагає ч. 5 ст. 19 Закону № 875, працевлаштувати інваліда потрібно лише за основним місцем роботи. Тільки в цьому випадку норматив вважається виконаним. При цьому не важливо, працевлаштований інвалід на повну ставку чи ні, головне, щоб у відділі кадрів вашого підприємства була його трудова книжка.

Норматив працевлаштування інвалідів для всіх роботодавців — 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо на підприємстві працює від 8 до 25 осіб, для інваліда потрібно передбачити одне робоче місце. Фактично підприємству, середньооблікова чисельність штату якого не перевищує 37 людей, досить працевлаштувати одного інваліда (37 х 4% ≈ 1). Визначається середньооблікова чисельність штатних працівників відповідно до Інструкції № 286[2]. Для цього спочатку потрібно визначити середньооблікову чисельність за кожен місяць року (шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, разом із вихідними, святковими та неробочими днями, і ділення цієї суми на число календарних днів звітного місяця), а потім отримані результати скласти і розділити на 12.

За невиконання нормативу працевлаштування інвалідів підприємству загрожують адміністративно-господарські санкції, передбачені ч. 1 ст. 20 Закону № 875. Зокрема, якщо на підприємстві працює від 8 до 15 осіб включно, штраф становитиме половину середньої річної заробітної плати; якщо від 16 осіб і більше, штраф становитиме в розмірі середньої річної зарплати за кожне не зайняте інвалідом робоче місце. Причому на цей вид штрафу не поширюється термін давності (ст. 20 Закону № 875). Тобто загальний строк давності, встановлений ст. 250 Господарського кодексу України для адміністративно-господарських санкцій 6 місяців з дня виявлення порушення, в цьому випадку незастосовний.

Крім того, за відмову у працевлаштуванні інвалідів, а також неподання звіту до Фонду соціального захисту інвалідів ст. 1881 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. № 8073-X (надалі — КоАП) передбачений ще й адмінштраф у розмірі 170-340 грн, який стягують з винних посадових осіб підприємства.

 

Правду кажучи, чинне законодавство заохочує роботодавців, що працевлаштовують інвалідів, у вигляді дотацій і позик. Так, відповідно до ч. 4 ст. 181 Закону № 875 Державна служба зайнятості за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів та в порядку, встановленому Кабміном, має право надавати роботодавцям дотації на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у Державній службі зайнятості. Процедура надання цих дотацій докладно описана в Порядку № 1836[3].

Під спеціальним робочим місцем розуміють окреме робоче місце або ділянку виробничої площі, на якій слід здійснити додаткові заходи щодо організації праці особи з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, через пристосування основного та додаткового обладнання, технічного обладнання тощо. З п. 2 Порядку № 1836

Необхідність створення і вимоги до спеціального робочого місця (ділянки виробничої площі) встановлюють в індивідуальній програмі реабілітації інваліда (див. лист Фонду соцзахисту інвалідів від 08.05.2007 р. № 1/5-413).

Увага!

Основною умовою надання роботодавцю дотації є виконання ним нормативу зі створення робочих місць для інвалідів за попередній звітний рік.

Крім того, ст. 20 Закону № 875 передбачено ще і надання роботодавцям цільових безвідсоткових позик (на поворотній основі з терміном погашення до 3 років) на створення робочих місць для інвалідів. Питання надання таких позик, разом із переліком документів, які працедавець має представити відповідному відділенню Фонду інвалідів для отримання позики, висвітлені в Положенні про порядок надання цільових позик на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, затвердженого наказом Фонду соціального захисту інвалідів від 30.07.2003 р. № 101.

Робоче місце

Спеціальні вимоги до робочого місця інваліда мають бути визначені в індивідуальній реабілітаційній програмі. Іншими словами, робоче місце інваліда створюється під конкретну особу з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії (МСЕК).

Натепер обов'язкова атестація робочих місць лише для виконання нормативу створення робочих місць для інвалідів відійшла в минуле. Нагадаємо, Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою КМУ від 03.05.1995 р. № 314 (а саме цим документом атестація робочих місць для інвалідів мала обов'язковий характер), визнано таким, що втратив чинність згідно з постановою КМУ від 31.01.2007 р. № 70 (надалі — Постанова № 70). Проте, на думку автора, таку атестацію все-таки є сенс проводити. Адже тільки під час атестації можна зробити висновок про можливості роботи конкретного інваліда на певному робочому місці. Ба більше, не атестація роботодавцем будь-яких робочих місць згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою КМУ від 01.08.1992 р. № 442, Мінпраці розцінює (див. лист від 19.02.2007 р. № 341/19/71-07) як порушення вимог про створення належних умов праці, передбачених ст. 13 Закону про охорону праці [4]. Тобто не атестація робочого місця, зокрема і для працевлаштування інваліда, може призвести до адміністративної відповідальності винних осіб. Хоча саме для інвалідів процедура атестації робочих місць законодавчо не встановлена. Тому за відповідними роз’ясненнями доведеться або звертатися до відділення Фонду за місцем реєстрації роботодавця, або скористатися роз'ясненнями Київського відділення Фонду соцзахисту інвалідів (див. лист від 04.10.2006 р. № 03-02/436).

Увага!

Якщо відповідно до індивідуальної реабілітаційної програми запропонована робота інваліду протипоказана, то працевлаштовувати його не можна, навіть якщо він дав свою згоду на це. В іншому випадку винні особи можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності

Трудові привілеї

Необхідно мати на увазі, що відповідно до вимог КЗпП [5] інваліди мають право на додаткові пільги і привілеї порівняно з іншими працівниками. Факт їх порушення розцінюється як порушення законодавства про працю і може стати причиною притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності.

Порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, надання її не в повному обсязі, а також інші порушення вимог законодавства про працю, спричиняють стягнення штрафу з посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та осіб-суб'єктів підприємницької діяльності від 15 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці тягне за собою накладення штрафу на працівників від двох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та осіб-суб'єктів підприємницької діяльності — від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 41 КЗпП).

Зокрема, інвалід має право на:

  • працевлаштування без випробувального терміну (за направлення на роботу МСЕК);
  • неповний робочий день або робочий тиждень (встановлюється за бажанням інваліда);
  • відмову працювати у нічний час і понаднормово;
  • надання щорічної відпустки в зручний для нього час;
  • основна відпустка мінімальною тривалістю 30 днів для інвалідів I і II груп та 26 календарних днів для інвалідів III групи;
  • неоплачувану відпустку тривалістю 60 днів для інвалідів I і II груп та 30 календарних днів для інвалідів III групи;
  • розірвання строкового трудового договору (якщо стан здоров'я інваліда став перешкоджати виконанню трудових обов'язків).

Прийом на роботу

Відповідно до ст. 2 Закону № 875 інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідками травм або вродженими дефектами, що призводять до обмеження життєдіяльності та необхідності соціальної допомоги і захисту. Інвалідність визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи МОЗ. Види та розміри необхідного соціального захисту інваліда надаються у вигляді індивідуальної програми медичної, соціально-трудової реабілітації та адаптації, яка є обов'язковою для виконання державними органами, підприємствами, установами та організаціями. Іншими словами, кожен інвалід повинен мати документи, що підтверджують його статус (видає МСЕК), а саме:

  • довідку про присвоєння групи інвалідності;
  • індивідуальну реабілітаційну програму.

Ці документи інвалід має подати роботодавцю під час працевлаштування, оскільки саме вони є підставою для надання відповідних пільг новому співробітникові. При цьому інвалід повинен періодично підтверджувати присвоєну йому групу інвалідності. Ця вимога не стосується осіб, яким група інвалідності присвоєна без зазначення терміну переогляду. Залежно від ступеня розладу функцій організму підтвердження інвалідності відбувається кожні 1-3 року через проходження відповідних медичних оглядів (результат підтверджується довідкою МСЕК).

  Нагадаємо, що ці форми затверджені наказом Мінпраці від 19.12.2005 р. № 420 «Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення».

Відрахування із зарплати

За оподаткування доходів інвалідів, що працюють, необхідно пам'ятати, щонайменше, про дві особливості:

  • інваліди I і II груп мають право на підвищену податкову соціальну пільгу (ПСП);
  • роботодавці нараховують на фонд оплати праці (ФОП) інвалідів пенсійні внески за ставкою 4%.

Оподаткування заробітної плати інвалідів ПДФО здійснюється на загальних підставах, тобто за ставкою 15%.

При цьому Законом України від 22.05.2003 р. № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (надалі — Закон № 889) таким працівникам надані ще й додаткові пільги, а саме: інвалідам I і II груп ПСП надається у розмірі 150% загальновстановленого розміру (у 2008 р. це 386,25 грн). Для підтвердження права на застосування ПСП у підвищеному розмірі працівник-інвалід має надати пенсійне посвідчення або довідку МСЕК. Нагадаємо, що в 2008 р. ПСП застосовується лише в тому випадку, якщо дохід працівника не перевищує 890 грн. Звертаємо вашу увагу, що до доходів інвалідів III групи ПСП у підвищеному розмірі не застосовується, оскільки в Законі № 889 такі платники податків не виділені в окрему пільгову категорію. Однак за дотримання встановленого рівня заробітної плати (890 грн) вони таки мають право на ПСП у вигляді зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу на суму 257,50 грн.

Ставка внесків у Пенсійний фонд , які роботодавці зобов'язані нараховувати на ФОП інвалідів, встановлена в розмірі 4% (див. абз. 5 п. 1 ст. 4 Закону України від 26.06.97 р. № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»). Для застосування ставки у 4% незайвим буде мати копію виписки з акта огляду про встановлення групи інвалідності, надану інваліду МСЕК (див. лист ПФУ від 25.03.2008 р. № 13183/03-20). Крім того, на думку Пенсійного фонду (див. лист від 07.03.2007 р. № 3855/03-30), внески за ставкою 4% на ФОП інвалідів мають право нараховувати лише юридичні особи. Приватні підприємці в цьому випадку застосовують загальну ставку 33,2%.

Утримання пенсійних внесків із зарплати інвалідів здійснюється на загальних підставах.

Що стосується страхових внесків до Фонду з тимчасової непрацездатності, то інваліди-працівники підприємств і організацій УТОГ і УТОС незалежно від суми отриманого доходу платять їх в зниженому розмірі - 0,25 %.

Згідно з ст. 5 Закону № 1533[6] не підлягають страхуванню на випадок безробіття, зокрема, особи, які працюють і мають право на отримання пенсії за віком, також на пільгових умовах, пенсії за вислугу років, а також особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку. Працівники, які одержують пенсію з інвалідності і не досягли пенсійного віку, є застрахованими від безробіття особами, тому з їхньої зарплати повинні утримуватися страхові внески. До речі, такої ж думки дотримується і Мінпраці (див. лист від 16.02.2007 р. № ДЦ-06-819/0/6-07).

Детальна інформація про відрахування із заробітної плати інвалідів наведена у Пам'ятці працедавцю.

Пам'ятка працедавця на 2008 рік

Назва платежу 

Нарахування

Утримання

Примітка

 ПДФО

15%

Інваліди I і II груп (серед них інваліди з дитинства) мають право на підвищену ПСП (386,25 грн)

Внески до Пенсійного фонду

  • 33,2% (загальна ставка);
  • 4% (для працівників-інвалідів усіх підприємств; працівників підприємств всеукраїнських громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів перевищує 49 %)

2%

 

 Внески до Фонду соціального страхування з тимчасової непрацездатності

  • 1,5% (загальна ставка);
  • 0,7% (із зарплати інвалідів-працівників громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів перевищує 49% і їх ФОП перевищує 24%);
  •  0,5% (для підприємств і організацій УТОГ і УТОС)
  • 0,5% (якщо заробітна плата менше прожиткового мінімуму);
  • 1% (якщо заробітна плата  більше прожиткового мінімуму ;
  • 0,25% (для інвалідів-працівників підприємств та організацій УТОГ і УТОС)

-

 Внески до Фонду соціального страхування з безробіття 

  • 1,3% (загальна ставка);
  • 0% (із зарплати інвалідів-працівників громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів перевищує 49 % і їх ФОП перевищує 24%);
  • 0% (для організацій УТОГ і УТОС)

0,5%

-

 Внески до Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві

 

 

 

  • згідно зі встановленим тарифом (загальна ставка);
  • 0,2% (для бюджетних установ   та об'єднань);
  • 50% від встановленого тарифу (для підприємств та громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів перевищує 49% і їх ФОП перевищує 24 %)

-

 


 

 



« повернутися до списку подій