Податкова служба інформує 02.11.2022
Варто нагадати про нерухомість, що відноситься до об’єктів житлової нерухомості
Згідно з п. п. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) об’єкти житлової нерухомості – будівлі, зареєстровані згідно із законодавством як об’єкти житлової нерухомості, дачні та садові будинки.
Відповідно до п. п. 14.1.129.1 п. п. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 ПКУ будівлі, зареєстровані згідно із законодавством як об’єкти житлової нерухомості, а також їх складові частини, які є самостійними об’єктами нерухомого майна, зокрема, включають:
а) житловий будинок – будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу – житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень (передпокій, кухня, коридор, веранда, вбиральня, комора, приміщення для автономної системи опалення, пральня тощо);
б) прибудова до житлового будинку – частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін, і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну;
в) квартира – ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання;
г) котедж – одно-, півтораповерховий будинок невеликої житлової площі для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою;
ґ) кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах – ізольовані помешкання в квартирі, в якій мешкають двоє чи більше квартиронаймачів.
Садовий будинок – будинок для літнього (сезонного) використання, який в питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків (п. п. 14.1.129.2 п. п. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Дачний будинок – житловий будинок для використання протягом року з метою позаміського відпочинку (п. п. 14.1.129.3 п. п. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Вклад Тернопільщини у Перемогу складає 9,3 млрд гривень
«Упродовж десяти місяців 2022 року платники податків Тернопільщини спрямували до бюджетів усіх рівнів 9,3 млрд грн податкових платежів, що на 13 відсотків більше, ніж торік. Відтак приріст до січня-жовтня 2021 року склав 1,1 млрд гривень», – розповів в.о. начальника Головного управління ДПС у Тернопільській області Руслан Цвігун.
Посадовець конкретизував, що цьогоріч до державного бюджету суб’єкти господарювання нашого краю сплатили 3,5 млрд гривень.
Надходження до місцевих бюджетів краю перевищили 5,8 млрд грн, що на 1,2 млрд грн більше, ніж торік.
У жовтні зведений бюджет отримав від Тернопілля 1,1 млрд грн податкових платежів. Із них 334,1 млн грн отримала державна скарбниця, а 777,2 млн грн – місцеві бюджети.
ГУ ДПС у Тернопільській області висловлює щиру вдячність бізнесу та жителям краю, які, своєчасно сплачуючи податкові платежі, забезпечують фінансовий тил країни.
Допомога з тимчасової непрацездатності від фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування: ПДФО та військовий збір
Відповідно до частини першої ст. 19 Закону України від 23 вересня 1999 року №1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року №77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці) (далі – Закон №1105) право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи – громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.
Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.
Статтею 20 Закону №1105 встановлено види матеріального забезпечення та соціальних послуг за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності. Зокрема, за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності надається такий вид матеріального забезпечення як допомога з тимчасової непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною).
Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, регламентується ст. 178 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Згідно з п. 178.3 ст. 178 ПКУ оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.
Отже, дохід у вигляді матеріального забезпечення, який виплачується фондом загальнообов’язкового державного соціального страхування, не включається до доходу фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, проте оподатковується за загальними правилами, встановленими ПКУ для платників податків – фізичних осіб.
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розд. IV ПКУ, відповідно до п. п. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 ПКУ якого не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема, сума страхових виплат, які отримує такий платник з фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування згідно із законом, указами Президента України та актами Кабінету Міністрів України.
Водночас слід зауважити, що винятки, передбачені п. п. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 ПКУ, не поширюються на виплату заробітної плати, грошової (вихідної) допомоги при виході на пенсію (у відставку) та виплату, пов’язану з тимчасовою втратою працездатності.
При цьому до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включаються інші доходи, крім зазначених у ст. 165 ПКУ.
Також вказані доходи є об’єктом оподаткування військовим збором.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ.
Податковий агент, поняття якого наведено у п. п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб і військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 18 відс., визначену ст. 167 ПКУ, та ставку військового збору 1.5 відс., встановлену п. п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ.
Отже, допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, нарахована (виплачена) особі, яка провадить незалежну професійну діяльність, фондом загальнообов’язкового державного соціального страхування, є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором, а фонд є податковим агентом щодо такого доходу.
Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4 затверджено форму Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Порядок №4).
Згідно з Довідником ознак доходів фізичних осіб, наведених у додатку 2 до Порядку №4, сума допомоги з тимчасової непрацездатності відображається податковим агентом у додатку 4ДФ до Розрахунку за ознакою доходу – «127».
Касова книга та встановлення ліміту каси для ФОП
Відповідно до п. 14 розд. ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року №148 (далі – Положення №148), установа/підприємство, що здійснює операції з готівкою в національній валюті, ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) встановлює, виходячи з потреби прискорення обігу готівки та своєчасного її надходження до кас банків.
Вимоги п. 14 розд. II Положення №148 поширюються на небанківських надавачів платіжних послуг.
Банкам і фізичним особам – підприємцям ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) не встановлюються.
Пунктом 39 розд. ІV Положення №148 визначено, що відокремлені підрозділи установ/підприємств, страхові агенти, брокери, розповсюджувачі лотерей, які здійснюють готівкові розрахунки із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або розрахункових книжок та веденням книг обліку розрахункових операцій, але не проводять операцій з приймання (видачі) готівки за касовими ордерами, а також фізичні особи – підприємці касової книги не ведуть.
Коли можна відмовитися від спрощеної системи оподаткування за ставкою 2 відс. доходу
Форма заяви про застосування спрощеної системи оподаткування затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16 липня 2019 року №308 (далі – Заява).
Пунктом 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – ПКУ) встановлено, що тимчасово, з 01 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, положення розд. XIV ПКУ застосовуються з урахуванням особливостей визначених п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
Підпунктом 9.8 п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ визначено, що для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платником з особливостями, встановленими п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, суб’єкт господарювання подає до контролюючого органу Заяву. При цьому до Заяви не додається розрахунок доходу за попередній календарний рік.
Суб’єкт господарювання вважається платником єдиного податку третьої групи з особливостями, встановленими п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ:
з 01 квітня 2022 року – у разі подання Заяви до 1 квітня 2022 року;
з наступного робочого дня після подання заяви – у разі подання Заяви починаючи з 01 квітня 2022 року.
Згідно з п. п. 9.9 п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ після припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України платники єдиного податку третьої групи, які на день припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України використовували особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, з першого дня місяця, наступного за місяцем припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, втрачають право на використання особливостей оподаткування, передбачених п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, і автоматично вважаються такими, що застосовують систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування, передбачених п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
Платник податку має право самостійно відмовитися від використання особливостей оподаткування, передбачених п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому прийнято таке рішення.
Таким чином, фізична особа – підприємець, яка була платником єдиного податку та обрала сплату єдиного податку за ставкою 2 відс. доходу, у разі самостійного її переходу на сплату інших податків та зборів, має подати протягом календарного місяця до його закінчення Заяву, в якій заповнює поля 1-4 та 5.5. При цьому в полі 5.5 «Відмова від спрощеної системи оподаткування» Заяви заповнюється дата (період) відмови від застосування спрощеної системи оподаткування та причини відмови від спрощеної системи оподаткування. Такий платник єдиного податку переходить на сплату інших податків і зборів (загальну систему оподаткування) з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому подано Заяву.
Сектор інформаційної взаємодії
Головного управління ДПС у Тернопільській області
