Голодомор 1932-33 рр.
У цьому році минає 85 років з того часу, як комуністичний сталінський режим здійснив чергову, найжахливішу спробу знищити український народ.
Сьогодні вже доведено, що Голодомор 1932-33 рр. був штучно організованою акцією проти українців, які не бажали бути слухняним елементом тоталітарної радянської машини. Жертвами голоду стали мільйони людей. Кожна родина в Радянській Україні втратила когось з рідних. Це була одна з тих вселенських катастроф, після яких народи відходили у небуття.
Але, не дивлячись на страшні втрати, Україна вижила. Проте, це вже була інша країна. Її долю було штучно змінено, її місію в світі намагалися стерти. Десяткам мільйонів людей спробували силою нав’язати інше життя, ворожий світогляд.
Понад півстоліття цей геноцид залишався викликом минулого, на який українська нація не могла дати відповідь. Ініціатори і виконавці Голодомору, їхні політичні нащадки намагалися зробити все, щоб пам’ять про цю трагедію зникла назавжди.
Однак, незважаючи на всі заборони, утиски, репресії, Україна пам’ятає людей, що були вбиті тільки за те, що прагнули жити на своїй землі як їм хотілося, як заповідали їхні батьки.
Усі ми – діти і онуки тих, хто врятувався. Нас могло бути в кілька разів більше. І всі, кого ми зараз не дорахувалися – це наші рідні, чиї душі не народилися у цей світ, бо хтось хотів насильно створити «світле комуністичне майбутнє».
Наш святий обов’язок перед минулим – вшанувати пам’ять загиблих. Встановити пам’ятники, запалити свічки, прочитати молитви, впорядкувати могили, розповісти про них нашим дітям. Але це далеко не все. Голодомор не є проблемою тільки минулого – він є проблемою сучасних українців і буде проблемою прийдешніх поколінь, якщо ми не зробимо висновки.
Пам’ять про жахи голоду перетворилася на біль і СТРАХ, які глибоко засіли у душі кожного, хто пережив 1930-ті роки, і передавалися далі на генетичному рівні.
Усі заходи з нагоди вшанування пам’яті жертв голодомору у нашій громаді пройшли спільною акцією- «Запали свічку».
Н. Шакірова