Схилімо голови у скорботі
Дорогі земляки! 16 травня ми відзначаємо День пам’яті і скорботи про жертви, які загинули або постраждали в Україні внаслідок політичних репресій комуністичного режим. Цей поминальний день спочатку з’явився в національному календарі країни наприкінці 90-х років і носив назву "День пам’яті жертв голодомору", відображаючи в своєму формулюванні один з найтяжчих злочинів проти людяності комуно-московської влади. Пізніше цей пам’ятний день був перейменований і став називатися «День пам’яті жертв голодомору та політичних репресій». Указом Президента України від 15-го липня 2004-го року було встановлено назву «День пам’яті жертв голодоморів та політичних репресій». Надалі, з травня 2007 року, з метою належного вшанування пам’яті жертв політичних репресій, привернення уваги суспільства до трагічних подій в історії України, викликаних насильницьким впровадженням комуністичної ідеології, відродження національної пам’яті, утвердження нетерпимості до будь-яких проявів насильства проти людяності, дні пам’яті жертв голодоморів та жертв політичних репресій виділили в окремі пам’ятні дати.
Як відомо, 2 червня 1937 було прийнято постанову Політбюро ЦК ВКП (б) ПБ-51/94 «Про антирадянські елементи», відповідно до якого 5 серпня 1937 вийшов наказ НКВС СРСР № 0044, який поклав початок масових репресій.
Вже до середини листопада 1938 року без суду та слідства було винесено 681692 смертних вироки, які виконувалися негайно. Більше 1,7 млн. людей було відправлено в табори.
За даними розсекречених архівів і документів СБУ, в Україні з 1935 по 1951 рік жертвами розкуркулення стали понад 2 млн. 800 тис. людей. У 1936 році заарештували 15717 осіб, у 1937-му - 159537, в 1938-м 106096, в 1939-м 11744. Близько 16,5 тис. чоловік було розстріляно в 1937-му.
Репресії на теренах нашого краю почалися вже пізньої осені 1939 року. До початку ІІ Світової війни до Чортківської та Копиченецької тюрем були ув’язнені тисячі наших земляків – господарів, священників, учителів, студентів, просто тих, котрі уміли читати та писати… Гіркою була їхня доля. З новою силою репресії радянської влади охопили наш край наприкінці 40-их – на початку 50-их років. Довгі ешелони вивозили краян на Далекий Схід, Сибір і хто- зна скільки люду не доїхали до тих світів, а скільки патріотів загинули у криївках, підвалах допитів, нерівних боях з енкаведистами та запроданцями. Згадаймо усіх поіменно у спільній молитві, запалімо свічу пам’яті, покладімо квіти шани на могилу ( якщо є можливість) тих, хто став жертвою політичних репресій. Вічна пам'ять!
Селищний голова
Ігор ЛОБОДА
