Громада попрощалася із Назарієм ЧЕСНІКОМ
Громада попрощалася із Назарієм ЧЕСНІКОМ
Він народився 1997 року, зростав у мальовничих Бурдяківцях, тут гартувався його характер, звідси почалося його стежина у доросле життя. Після закінчення школи у рідному селі Назарій робітничий фах здобув у Борщівському професійному ліцеї. Свідомо уклав контракт на службу в Збройних силах України ще з листопада 2021 року. Створив сім’ю.
З початком російської агресії, вірний військовій присязі, у числі перших став до виконання службового обов’язку.
Він брав участь у бойових завданнях на Запорізькому напрямку, отримав важке поранення 30 листопада цього року та відійшов у засвіти у лікарні екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя 3 грудня.
Домовину з прахом Героя доправили до рідних Бурдяківців 7 грудня. Земляки Назарія та мешканці довколишніх сіл зустріли траурну процесію навколішки з квітами та запаленими лампадками. До сільського клубу домовину внесли військові побратими Назарія Дмитровича у супроводі рідних, численних знайомих, сусідів та колишніх колег.
8 грудня відбувся відбувся чин поховання, який здійснили священники Української греко-католицької церкви на чолі з вікарієм-генеральним секретарем Бучацької єпархії УГКЦ отцем-мітратом Володимиром Заболотним. Він виголосив прощальне слово, у якому, зокрема, наголосив, що полеглий воїн Назарій боронив Україну – це значить кожного з нас. Молодий вік загиблого дає йому право на прощення земних вчинків. Наш земляк свідомо став до військових лав задля оборони рідної української землі, своєї сім’ї,маленьких своїх діточок від російських агресорів. Місцевий парох о.Олег Сушельницький наголосив на тому, що трагічна смерть передчасно забрала від діточок - батька, дружини - чоловіка, батьків - сина. Молодий чоловік складав плани на майбутнє, їх втіленню завадили вороги. Тож маємо пам’ятати його жертовність, молитися за його душу, допомагати сім’ї.
У скорботі залишилися сім’я,батьки, родичі, ровесники. Громада розділяє з вами біль непоправної втрати.
До Небесного Легіону Воїнів Світла прямує душа ще одного нашого земляка. Хай рідна земля буде йому легкою, а Господь відчинить врата Царства Небесного.
Молімося за його душу, пам’ятаймо про нього. Герої не вмирають!
Слава Україні!
