Громада попрощалася з Володимиром ПЕРЕПІЧКОЮ
До Небесного легіону захисників України доєднався ще один Герой, патріот, наш земляк Володимир Перепічка. Він перестав виходити на зв'язок ще з грудня минулого року. Як страшно, боляче сприймати було рідним, близьким та односельцем звістку про те , що їх син, чоловік, батько, дідусь, сусід пропав безвісти. У війни свій рахунок, на жаль. В останні дні березня надійшло сповіщення, що нашого земляка-воїна віднайдено. Тіло Володимира Перепічки повернулося на рідну землю під курликання журавлів, що відшукують свої домівки…
Життя нашого земляка, головного сержанта однієї з військових частин Збройних Сил України, обірвалося 11 грудня 2024 року під час штурмових дій у районі населеного пункту Торське Донецької області.
Володимир Перепічка народився 1971 року у селі Підпилип’я. Дитячі та шкільні роки пов’язані із Вербівкою та Турильчем. Успішно закінчив Скала-Подільську середню школу. Фах агронома здобув у Кам’янець-Подільському аграрному університеті. Трудову діяльність розпочав у Турильчому, згодом працював на різних сільськогосподарських підприємствах. Працелюбство, комунікативність, щирість Володимира формували його авторитет серед колег. Не шукав причин – з перших днів пішов воювати, бо добре усвідомлював, що земля потребує не лише догляду, а й оборони.
Чин поховання Воїна-Героя Володимира Перепічки 1 квітня здійснили священники Української церкви: православної та греко-католицької, Римо-католицької церкви в Україні під орудою благочинного Борщівського благочиння ПЦУ, митрофорного протоієрея Івана Яворського. Він та о. Віталій Парасінчук у прощальному слові акцентували на жертовності загиблого воїна, охарактеризували його як главу сімейства, християнина, односельця. Священники та присутні щиро молилися за упокій душі Володимира Перепічки. Траурна процесія під звуки духового оркестру в обрамленні прапорів та живих квітів пройшли до церкви, де відбулася панахида, а потім – до місця вічного спочинку.
Важко знайти слова втіхи, неможливо втамувати біль та гіркоту втрати близької людини. Нехай світлий спомин про Володимира стане сильнішим за його смерть і назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, бойових побратимів, усіх, хто його знав, любив і шанував. У цей гіркий час поділяємо горе матері, дружини, дітей, онука та схиляємо голови у глибокій скорботі.
Нехай Господь прийме його до Царства Небесного та дарує вічний спокій його душі. Героям слава!
