Громада попрощалася з Володимиром БАСАРАБОЮ
Війна, яку веде мілітаристська росія проти України, знову важким болем відгукнулася у серцях рідних, близьких, кожного мешканця громади звісткою про загибель ще одного Героя, патріота, воїна – Володимира Романовича Басараби.
Він народився 22 липня 1987 року в селі Гуштинка у селянській родині. Навчався в Іванківській ЗОШ І-ІІІ ступенів. Робітничий фах здобув у Борщівському професійно-технічному ліцеї. Не цурався ніякої роботи, його батько помер молодим - тож мав розраховувати на власні сили. Працював у фермерському господарстві «Богдан», їздив за кордон на заробітки. Мріяв творити, розбудувати з дружиною Іриною власне родинне обійстя.
Вірний громадянському обов’язку, у жовтні 2022 року Володимир влився до лав Збройних Сил України. Був оптимістом, вірив у швидку перемогу. Виконуючи бойове завдання щодо оборони України, її територіальної цілісності та суверенітету, солдат Володимир Басараба загинув 6 травня 2024 року в районі населеного пункту Новопокровське Донецької області. Одинадцять місяців рідні та близькі марили надіями, чекали будь-яку звістку. Увесь цей час Володимир вважався безвісти зниклим. 3 березня його тіло доправили до рідного села, з квітами, лампадками навколішки його зустріли односельці.
Чин поховання, панахиду за загиблим воїном відслужили священники Української греко-католицької церкви 4 квітня. У прощальному слові генеральний вікарій Бучацької єпархії УГКЦ отець-мітрат Володимир Заболотний та місцевий парох Олег Косован особливу увагу звернули на жертовність українських воїнів, які носять військові строї, а під ними – вишиванки як символ нашого духу. Вони закликали у цей Страсний Час особливої молитви до Господа за Героїв та Героїнь України, які захищають рідну землю. Слова розради не можуть загоїти у серці болючу рану втрати. Нехай полеглий воїн-Герой живе у нашій пам’яті, у наших молитвах за його душу, за душі усіх захисників України, які на вівтар її свободи віддали найцінніше – власне життя. Траурна процесія під звуки духового оркестру в маєві прапорів та весняних квітів пройшла вулицями Гуштинки та Іванкова до храму та місця вічного спочинку.
Висловлюючи слова глибокого співчуття матері, дружині з дочкою, сестрі з родиною, побратимам у безмірному горі, просимо Господа упокоїти душу нашого Героя, дарувати йому Царство Небесне.
Слава Україні! Героям Слава!
