Порядок реорганізації юридичної особи шляхом приєднання: дії кадрової служби.

Дата: 31.01.2018 23:51

Кількість переглядів: 20871

Порядок реорганізації юридичної особи шляхом приєднання:
дії кадрової служби

Юридичною особою, відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ), є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету, а також інші відомості, встановлені законом, вносяться до Єдиного державного реєстру.

Юридична особа припиняє свою діяльність, передаючи все своє майно, права та обов'язки іншим юридичним особам – правонаступникам внаслідок реорганізації (через злиття, приєднання, поділ, перетворення) або ліквідації (ст. 104 ЦКУ, ст. 59 Господарського кодексу України).

Припинення юридичної особи здійснюється за рішенням власника (власників), засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, ухваленим у випадках, передбачених законом.

Державна реєстрація припинення юридичної особи проводиться відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі – Закон № 755), який набув чинності з 1 липня 2004 року.

Розглянемо реорганізацію юридичної особи через приєднання.

Коли приєднується один або кілька суб'єктів господарювання до іншого, до цього утвореного переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання.

Оголошення про реорганізацію підлягає опублікуванню реєструючим органом у спеціальному додатку до газети «Урядовий кур'єр» та/або офіційному друкованому виданні органу державної влади або органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням суб'єкта господарювання протягом 10 днів з дня припинення діяльності суб'єкта господарювання.

Реорганізація юридичної особи проводиться, якщо нема податкового боргу або є дозвіл податкового органу.

Етапи реорганізації юридичних осіб

Перший етап

У разі припинення юридичної особи через приєднання рішення щодо припинення юридичної особи підписують уповноважені особи юридичної особи або юридичних осіб, що припиняються, та юридична особа – правонаступник (ч. 3 ст. 34 Закону № 755).

Учасники юридичної особи, суд або орган, що ухвалив рішення про її припинення (реорганізацію), зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який відтак вносить до Єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває в процесі припинення (ст. 105 ЦКУ).

Учасники юридичної особи, суд або орган, що ухвалив рішення про припинення юридичної особи, призначають комісію з припинення юридичної особи та встановлюють порядок і строки припинення юридичної особи. Отже, рішення щодо припинення юридичної особи має містити дані про склад комісії з припинення (ліквідаційної комісії, ліквідатора тощо) юридичної особи, ідентифікаційний номер.

З призначенням комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи.

Другий етап

Заявник повинен подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладеного) державному реєстратору для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення щодо припинення юридичної особи такі документи (ст. 34 Закону № 755):

– нотаріально засвідчену копію рішення засновників (учасників) або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи;

– документ, що підтверджує внесення плати за публікацію повідомлення про ухвалення засновниками (учасниками) або уповноваженим ними органом рішення щодо припинення юридичної особи у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації – плата становить три неоподатковуваних мінімуми доходів громадян (17 грн. x 3 = 51 грн.) (ч. 20 ст. 22 Закону № 755).

Державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи, якщо вони не передбачені частинами 1 і 2 ст. 34 Закону № 755.

З дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи забороняється:

– проводити державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи, щодо якої ухвалено рішення про припинення;

– вносити зміни до Єдиного державного реєстру щодо відомостей про відокремлені підрозділи;

– проводити державну реєстрацію юридичної особи, засновником (учасником) якої є юридична особа, щодо якої ухвалено рішення щодо припинення (ч. 2 ст. 35 Закону № 755).

Третій етап

Голова комісії з припинення або уповноважена ним особа після закінчення процедури припинення, передбаченої законом, але не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації, повинен подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладеного) державному реєстратору такі документи (ст. 37 Закону № 755):

– заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи внаслідок приєднання;

– свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи;

– оригінал установчих документів;

– нотаріально засвідчену копію передавального акта. Передавальний акт повинні затвердити засновники (учасники) юридичної особи або орган, який ухвалив рішення про припинення юридичної особи. Справжність підписів голови та членів комісії з припинення юридичної особи на передавальному акті повинна бути нотаріально засвідчена;

– довідку архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню;

– документ про узгодження плану реорганізації з органом державної податкової служби (якщо є податковий борг);

– довідку відповідного органу державної податкової служби про те, що нема заборгованості по податках, зборах (обов'язкових платежах);

– довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про те, що нема заборгованості;

– довідки відповідних органів фондів соціального страхування про те, що нема заборгованості.

Строк державної реєстрації припинення юридичної особи не повинен перевищувати трьох робочих днів з дати надходження документів.

Зміни до установчих документів юридичної особи, що не припиняється внаслідок приєднання, підлягають державній реєстрації після державної реєстрації припинення юридичної особи внаслідок приєднання. Приєднання вважається завершеним із часу державної реєстрації припинення юридичної особи та державної реєстрації відповідних змін до установчих документів юридичної особи – правонаступниці.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч. 2 ст. 104 ЦКУ).

Процедура «легалізації» працівників на новому підприємстві

Відповідно до частини третьої ст. 36 КЗпП України, у разі реорганізації підприємства (злиття, приєднання, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації (далі – підприємство) не припиняє дії трудового договору, і на новому підприємстві зберігаються трудові відносини з працівниками (частина друга ст. 36 КЗпП). У цьому разі накази (розпорядження, постанови) про продовження трудових відносин не видаються.

На кожному підприємстві кількість працівників, які підлягають персональному обліку, визначається штатним розписом. Отже, на новому підприємстві необхідно внести зміни і доповнення до штатного розпису з урахуванням посад приєднаного підприємства і оформити їх відповідними наказами.

Якщо структура підприємства зазнає істотних змін (з'являються нові структурні підрозділи), доцільно затвердити і ввести в дію новий штатний розпис, який має затвердити керівник підприємства.

Для всіх посад, зазначених у штатному розписі, складаються посадові (робочі) інструкції. Їх слід розробити і затвердити на новому підприємстві, оскільки вони мають бути взаємопов'язаними, аби не допустити дублювання функцій працівників. Посадові (робочі) інструкції затверджуються керівником підприємства, після чого доводяться до працівника під розписку. Робочу інструкцію ще слід погодити з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).

Для «легалізації» працівників на новому підприємстві потрібне відповідне рішення керівника підприємства. Для цього кадрова служба підприємства, до якого приєднано інше підприємство, має видати наказ. Він може бути такого змісту:

Копія цього наказу передається до бухгалтерії підприємства для внесення відомостей на нових працівників.

У трудові книжки працівників вноситься відповідний запис. Про це окремим рядком у графі 3 трудової книжки робиться запис, як-от:

У графі 4 проставляється підстава про реорганізацію – наказ (постанова, розпорядження), його дата і номер. Такий запис робиться лише у трудових книжках працівників, у яких не змінилася назва професії та істотні умови праці.

У зв'язку із зміною організаційної структури підприємства у колективний договір теж необхідно внести відповідні зміни, оскільки це може стосуватися: встановлення премій, доплат, надбавок, винагород та інших виплат працівникам; додаткових відпусток тощо. Без внесення змін до колективного договору підприємство не має права нараховувати і виплачувати працівникам зазначені матеріальні заохочення та надавати додаткові, крім передбачених законодавством, відпустки.

Трудові книжки, особові справи та особові картки працівників типової форми № П-2 слід передати підприємству-правонаступнику за актом приймання-передавання (при цьому вказується кількість аркушів у особових справах).

На нашу думку, особові картки працівників необхідно заповнити нові, бо сама типова форма № П-2 передбачає найменування підприємства, табельний номер, назву структурного підрозділу.

В особові справи працівників потрібно вкласти копію наказу про зарахування до штатного складу підприємства.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» в редакції від 13.12.2001 р. № 2888-III архів приєднаного підприємства передається підприємству-правонаступнику.

Довготривалого зберігання потребують такі кадрові документи:

– особові справи (особові картки працівників), накази (розпорядження) про прийняття, звільнення, переміщення працівників, алфавітні книги, штатний розпис – 75 років;

– незатребувані оригінали особових документів (дипломи, атестати, трудові книжки) – 50 років;

– державна статистична звітність; списки працівників, які мають державні й урядові нагороди; списки ветеранів війни та праці, картотеки обліку керівних працівників – постійно.

На практиці може статися, що після реорганізації підприємства (приєднання) у вже діючому підприємстві зміняться посадові обов'язки, посадові оклади, режим роботи, розряди і найменування посад працівників, тобто істотні умови праці, або ж у штатному розписі не буде передбачено тих чи інших посад. Про це працівників мають попередити за два місяці. Одночасно їм мають запропонувати іншу роботу.

Оскільки юридичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності здійснюють свою діяльність з використанням найманої праці, вони повинні подавати до державних органів звіти з праці.

Відповідно до п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.91 р. № 803-ХІІ (далі – Закон № 803), вивільняючи працівників (серед них працівників-пенсіонерів та інвалідів) у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, попри форму власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці письмово державну службу зайнятості. До центру зайнятості за місцем реєстрації підприємства як платника страхових внесків подається форма звітності № 4-ПН (план) «Звіт про заплановане вивільнення працівників». Це дає змогу фахівцям центру зайнятості запобігти негативним явищам на ринку праці і, якщо є, запропонувати робочі місця для осіб, котрі підлягають вивільненню.

У звіті зазначають дані про працівників, яких планується вивільнити:

– у графі 1 вказують прізвища, імена і по батькові (без скорочення) відповідно до даних паспорта українською мовою;

– у графі 2 проставляють ідентифікаційний номер;

– у графі 3 зазначають найменування професії (посади) відповідно до Національного класифікатора України ДК 003:2005 «Класифікатор професій», затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 26.12.2005 р. № 375 (далі – КП);

– у графі 4 проставляють код професії (посади) відповідно до КП;

– у графі 5 вказують кваліфікаційний рівень (розряд, клас, категорію);

– у графі 6 вказують заробітну плату (дохід) у середньому за останні шість місяців, що отримував працівник, якого планують вивільнити;

– у графі 7 вказують дату підвищення кваліфікації (число, місяць, рік) працівника протягом останніх двох років, що передувати його вивільненню;

– у графі 8 ставлять відмітку «V», якщо особа працює на робочому місці з компенсацією виплати заробітної плати з Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;

– у графі 9 зазначають стать вивільнюваного працівника;

– у графі 10 вказують дату народження (число, місяць, рік);

– у графі 11 вказують рівень освіти. Відповідно до законів України «Про освіту» від 23.05.91 р. № 1060-XII та «Про вищу освіту» від 17.01.2002 р. № 2984-III встановлено такі освітні рівні: початкова загальна освіта, базова загальна середня освіта, повна загальна середня освіта, професійно-технічна освіта, базова вища освіта, повна вища освіта;

– у графі 12 зазначається група інвалідності у працівника (якщо є);

– у графі 13 вказується номер та дата наказу, яким працівника попереджали про заплановане вивільнення;

– у графі 14 вказується запланована дата вивільнення;

– у графі 15 зазначаються місце проживання (населений пункт, вулиця, будинок, квартира) і номер телефону.

Якщо неможливо зберегти колишні істотні умови праці, а працівник не погоджується продовжувати працювати в нових умовах, трудовий договір припиняється і працівника може бути звільнено за пунктом 6 статті 36 КЗпП.

Працівників можна звільнити з попереднього підприємства за п. 1 ст. 40 КЗпП у разі, якщо реорганізація супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами в їх складі за посадами, спеціальностями.

Розглядаючи питання про звільнення, слід ураховувати переважне право працівників на залишення на роботі (ст. 42 КЗпП) та отримати згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення кожного конкретного працівника.

У десятиденний строк після вивільнення працівників про це треба поінформувати центр зайнятості за місцем реєстрації підприємства як платника страхових внесків, надіславши звіт за формою № 4-ПН (факт) «Звіт про фактичне вивільнення працівників». У звіті вказуються фактичні дані про звільнених працівників, що теж фіксувалося у звіті за формою № 4-ПН (план) «Звіт про заплановане вивільнення працівників». Крім цих даних, вказується номер і дата наказу про фактичне звільнення працівників.

Форми звітності № 4-ПН (план) і № 4-ПН (факт) та інструкції щодо заповнення цих форм звітності затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420.

Указані звіти подаються в установлених випадках:

– форма № 4-ПН (план) – лише тоді, коли відбувається планове звільнення працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, зокрема ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, скороченням чисельності або штату працівників підприємства попри форму власності;

– форма № 4-ПН (факт) – лише після фактичного звільнення працівника згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП із зазначенням даних кожного звільненого працівника, серед них – інвалідів.

«Довідник кадровика», жовтень 2009 р., № 10 (88), с. 64 (www.kadrovik.ua)

Дата підготовки 01.10.2009

мммм

« повернутися